Тема. Григір Тютюнник. «Климко». Трагедія воєнного лихоліття очима дитини. Ідея самопожертви
1.Виконайте завдання літературного диктанту "ТАК-НІ".
1) Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам’янілобузкове небо.
2) Климко жив удвох із дядьком Кирилом, відколи осиротів.
3) Найбільша радість Климкова – покласти перед дядьком власні поробки.
4) Климко боявся ночей, тому що барак майже ніколи не спав увесь.
5) Климко вмів зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину.
6) Хлопець ішов по сіль уже сьому добу.
7) Сухарів дав Климкові на дорогу дід Бочонок, станційний аптекар і дядьків Кирилів товариш.
8) Перший сухар Климко розломив, коли відійшов од станції кілометрів за двадцять три і сів перепочити.
9) Найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши, підвівся, щоб іти, і впав.
10) Найдужче боліли ноги зранку після ночівлі.
11) Але Климко вже знав, що їх слід побити, поляскати долонями й перші кілька кілометрів іти помаленьку. (11б)
2. Поміркуємо над прочитаним (УСНО).
- Що ви дізналися про довоєнне життя Климка? Чому він жив із дядьком Кирилом? Як чоловік ставився до свого вихованця?
- Чому Климко вирішив жити сам після того, як дядько Кирило загинув у перші дні війни? Які риси характеру хлопчика розкрито в цьому епізоді?
Немає коментарів:
Дописати коментар