Українська література, 11-А клас (09.12.2022р.)

Урок 1.  Тема. І.Багряний. "Тигролови". Символіка роману, ідея перемоги добра над злом. Популярність твору в повоєнній Європі. Актуальність для нашого часу.

1. Поміркуйте.

 - Чи  погоджуєтеся  ви  з  таким  твердженням?

2. Пригадайте.

3. Виявляємо  літературну  компетентність.

 - Охарактеризуйте  образи-символи в романі.

- Хто  асоціюється  в  романі  з  добром, а хто - зі  злом?

- Дайте  відповіді  на  запитання(УСНО).

Джерело: https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-na-temu-roman-i-bagryanogo-tigrolovi-yak-ukra-nskiy-prigodnickiy-roman-28515.html

4. Охарактеризуйте  письмово  образ  Наталки, старих  Сірків. (8б)

5. Розкрийте (письмово) актуальність  роману  І.Багряного  "Тигролови". (3б)

Урок 2. Тема. Читацький практикум. «Щоденник» Олеся Гончара. Щоденник письменника як свідчення епохи. «Ключі» до прочитання «Щоденника» як жанру літератури. «Щоденник» О. Гончара як прояв екзистенційних пошуків митця ХХ століття.

1. Слово  вчителя.

   Існує особлива література — документальна. Вона заснована на реальних подіях. Недарма її називають літературою факту. А щоденник — один із жанрів документальної літератури. Він фіксує важливі для автора події, а також містить його враження, переживання, думки. Зазвичай щоденники люди пишуть для себе й не прагнуть їх опубліковувати. Це записи особисті й набагато відвертіші за публічні висловлювання, вони містять подробиці приватного життя, емоційні відгуки на події, учинки людей, які з часом самому авторові можуть здаватися упередженими. А ще такі нотатки мають монологічну форму, хоча трапляється, що автори вдаються й до діалогів з уявними опонентами.

   Особливий інтерес становлять щоденники письменників. У різний час були опубліковані щоденні записки Тараса Шевченка, Володимира Винниченка, Остапа Вишні, Олександра Довженка, Василя Стуса та багатьох інших літераторів.

   «Щоденник» Олеся Гончара, виданий у 2002 році, містить різні нотатки, які письменник робив понад 50 п'ятдесят років. Перші записи датовано 1943 роком, останні — 1995. У передмові до видання дружина письменника зазначила: «Тут і зустрічі з цікавими людьми, і побачені краєвиди, думки про прочитану книжку, влучний вислів чи слово, до цього не чуте, враження з поїздок, важливі громадські події». Фактичний матеріал органічно поєднано з авторськими роздумами світоглядного характеру: про самопізнання, вибір власної долі та сенс людського життя.

2. Пригадайте.

3. Слово  вчителя.

   Олесь Гончар започаткував «Щоденник» під час Другої світової війни, коли перебував у німецькому полоні. Це страшне випробування викликало песимістичні роздуми про втрату гуманістичних ідеалів в абсурдному світі глобального жаху: «Вся країна корчиться в судомах, мов шматований заживо звіром живий організм. Людина з усіма її думами й почуттями топчеться важким чоботом солдата, а солдат сам розчавлений фізично й морально вмирає, не знаючи за що». Письменник розмірковує над безглуздістю війни, визначається із моральним та духовним вибором. Понад усе для нього важливо лишатися людиною в буремну добу воєнного лихоліття.

   І в повоєнних щоденникових записах автор постає виразником високих духовних цінностей і чіткої життєвої позиції, що стали наслідком усвідомленого вибору. Коментуючи «Щоденник» та відзначаючи духовну свободу Олеся Гончара, В. Портніков зауважив: «Гончар спирався на власний життєвий досвід — йому якимсь, тоді не дуже зрозумілим мені чином вдалося зберегти в собі той моральний стрижень, який дозволив опиратися тиску системи — і тоді, коли система цькувала його, і тоді, коли піднімала до небес».

   Слід врахувати, що «Щоденник» Олеся Гончара є одночасно й цінним людським документом, і характеристикою непростої епохи, на яку припало життя автора. Ось лише декілька фрагментів, у яких віддзеркалилась непересічна особистість митця.

4. Прочитайте уривок з твору. Виконайте завдання(УСНО).

                                             Щоденник

                                              (Уривок)

«06.1943. Через три дні буде два роки, як почалася війна. Два роки, а скільки страждань, скільки мук та поневірянь для народів! Чи буде коли оцінено все безглуздя й злочинство цієї бойні, чи будуть коли її творці навіки прикуті до ганебного стовпа! Я сповнений чорного песимізму і гадаю, що знайдуться якісь мудрі негідники із середовища вчених, які рабськи змиють кров мільйонів з рук цих мерзенних потвор, що зараз правлять народами.

Тепер можна повірити, що це наближається час розплати з людством за всі його злочини, що це наближається великий Страшний суд.

Вся країна корчиться в судомах, мов шматований заживо звіром живий організм. Людина з усіма її думами й почуттями топчеться важким чоботом солдата, а солдат, сам розчавлений фізично й морально, вмирає, не знаючи за що.

Міста, красені України, перетворені в гори цегли і попелу. На цих згарищах, як шакали, буйно бенкетують і розплоджуються різні пройдисвіти, аферисти, спекулянти».

«09.1943. Наші дівчата заслуговують найвищої похвали від майбутніх істориків цієї війни. Я зустрічав їх на фронтах, у госпіталях, і мене вражала їхня мужність і пристрасна відданість ідеї, відданість, якої не мають багато хто з мужчин.

Спочатку в Харкові вони зі стриманими сльозами проводжали нас аж до Чугуєвських таборів, згодом відвідували нас щонеділі.

Потім я їх побачив на фронті, коли вони перев'язували нам рани і допомагали сідати на підводи.

Потім у санітарнім ешелоні вона — сама поранена — щовечора, шкутильгаючи, заходила з гітарою в наш вагон і співала нам чарівних пісень.

А згодом, в сибірськім госпіталі, опритомнівши після операції, я почув її голос і швидше відчув, ніж побачив, що вона сидить біля мого ліжка. Мене страшно мучив біль від порізаних ран, мене ще душив хлороформ, і я був напівбожевільний. Напівзгадуючи, напівмарячи в гарячім, нестерпнім маренні, пам'ятаю, щось говорив їй про Харків і, уткнувшись у подушку, плакав. Я наче знав, що ніколи не побачу в знайомих видах моє рідне далеке місто, наче знав, що вже навіки втратив усе те неоцінимо прекрасне, як юність, що зв'язувала мене з цим містом.

Вона мене втішала. Мене душив хлороформ, а я думав, що це ним облита подушка. Вона перемінила подушку.

Але закохана вона була в іншого і з ним поїхала на фронт. А я у глибині душі надіявся знову зустріти її там. Може, й вона була серед тих дівчат, що вкупі з нами планували того вечора в лісі, як вийти з оточення».

5. Виявляємо літературну компетентність

1) Якого року «Щоденники» Олеся Гончара були надруковані? Який проміжок часу вони охоплюють?

2) Яке враження справив на вас наведений фрагмент «Щоденників»? До яких роздумів заохотили? Які тези вас найбільше зацікавили? Які здивували? Чи виникло у вас бажання «дискутувати» з письменником? Які теми ви б запропонували для дискусії?