Тема. РЗМ. Усний твір-роздум на морально-етичну тему.
1. Пригадаємо.
- Які основні елементи повинен містити твір-роздум?
- Чим твір-роздум відрізняється від твору-опису чи твору-розповіді?
- Пригадайте, що таке твір на морально-етичну тему.
2. Словникова робота.
3. Слово вчителя. - Про що писати у таких творах? Це і стан природного
середовища, в якому живе людина, і ставлення до батьків, родини, і
розмірковування про людські стосунки, яким бути і ким бути, у чому щастя, яку
людину вважати культурною, красивою тощо. Матеріалом для таких творів є саме
життя. Кожен з нас повинен навчитися спостерігати навколишній світ, аналізувати
вчинки і дії людей і себе самого, робити правильно висновки.
Композиційно такі роботи оформлюються як звичайні
твори-роздуми.
ЗАУВАЖТЕ!
4. Виконайте завдання (УСНО).
- Прочитайте тексти. Визначте їхню стильову приналежність (свою думку обґрунтуйте). Доберіть заголовки. Які проблеми порушено в цих текстах?
Текст № 1
Повага до старших, до батьків вважалась у народі
рисою, притаманною кожній порядній, вихованій людині. Навчаючи дітей поважати
старших, розповідали їм різні повчальні історії, казки. Наводимо одну з
найпоширеніших.
Колись старих людей, які вже нічого робить не могли,
спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже
любив свого батька і, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві і
годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий
побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із
стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб
найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитуються, як до такого
додумався. Він спочатку мовчав, а тоді розповів, що батько так навчив. З того
часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо
вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать (Г. Бондаренко).
Текст № 2
У світі є батьки і діти. Твій батько і твоя мати —
діти своїх батьків і матерів — твоїх дідусів і бабусь. Рід людський складається
з поколінь — це велика мудрість нашого буття. Одночасно живуть у світі кілька
поколінь — покоління, що відходить; перебуває в розквіті творчих сил, висхідне;
і покоління, яке тільки-но з’явилося на світ і починає усвідомлювати своє
буття. Крім безлічі інших відносин, наше життя рухається також відносинами
поколінь. Ти — в поколінні висхідному. Перед тобою — високо над горизонтом
сонце, до полудня ще дуже далеко, життя уявляється тобі неозорим, чарівно
прекрасним, яскравим і разом з тим загадковим полем, ти сповнений сил і
райдужних надій. Попереду тебе два покоління — покоління, для якого сонце в
зеніті, і покоління, чиє сонце схилилося на захід.
Людина смертна, але безсмертний народ. Його
безсмертя — в наступності поколінь. Мудрість віків зберігається в книжках і
нашій історії, а багатства народної душі зберігаються в пам’яті, серці, у
вчинках старших поколінь — твоїх батьків. Тим, ким ти став і ким станеш у
майбутньому, ти зобов’язаний старшим поколінням.
Повага, шанування старших поколінь — закон нашого
життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе.
Кожної хвилини спілкування із старшими умій вчитися в них. Не будь самовпевненим. Не думай, що коли ти молодий і сповнений сил,— ти все можеш. Є речі, які посильні тільки для старості, тому що в ній — мудрість багатьох поколінь. Воля і слово старших — закон для всіх нас (В. Сухомлинський).
Немає коментарів:
Дописати коментар