Українська мова, 10-А клас (23.11.2023р., профільний рівень)

 Тема. РЗМ. Усний  твір-роздум  на  морально-етичну  тему.

1. Пригадаємо.

 - Які  основні  елементи  повинен  містити  твір-роздум?

 -  Чим  твір-роздум  відрізняється  від  твору-опису  чи  твору-розповіді?

 - Пригадайте, що  таке  твір  на  морально-етичну  тему.

2. Словникова  робота.

3. Слово  вчителя.

 - Про що писати у таких творах? Це і стан природного середовища, в якому живе людина, і ставлення до батьків, родини, і розмірковування про людські стосунки, яким бути і ким бути, у чому щастя, яку людину вважати культурною, красивою тощо. Матеріалом для таких творів є саме життя. Кожен з нас повинен навчитися спостерігати навколишній світ, аналізувати вчинки і дії людей і себе самого, робити правильно висновки.

Композиційно такі роботи оформлюються як звичайні твори-роздуми.

ЗАУВАЖТЕ!

4. Виконайте  завдання (УСНО).

 - Прочитайте тексти. Визначте їхню стильову приналежність (свою думку обґрунтуйте). Доберіть заголовки. Які проблеми порушено в цих текстах?

Текст № 1

   Повага до старших, до батьків вважалась у народі рисою, притаманною кожній порядній, вихованій людині. Навчаючи дітей поважати старших, розповідали їм різні повчальні історії, казки. Наводимо одну з найпоширеніших.

   Колись старих людей, які вже нічого робить не могли, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві і годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитуються, як до такого додумався. Він спочатку мовчав, а тоді розповів, що батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать (Г. Бондаренко).

Текст № 2

   У світі є батьки і діти. Твій батько і твоя мати — діти своїх батьків і матерів — твоїх дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь — це велика мудрість нашого буття. Одночасно живуть у світі кілька поколінь — покоління, що відходить; перебуває в розквіті творчих сил, висхідне; і покоління, яке тільки-но з’явилося на світ і починає усвідомлювати своє буття. Крім безлічі інших відносин, наше життя рухається також відносинами поколінь. Ти — в поколінні висхідному. Перед тобою — високо над горизонтом сонце, до полудня ще дуже далеко, життя уявляється тобі неозорим, чарівно прекрасним, яскравим і разом з тим загадковим полем, ти сповнений сил і райдужних надій. Попереду тебе два покоління — покоління, для якого сонце в зеніті, і покоління, чиє сонце схилилося на захід.

   Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертя — в наступності поколінь. Мудрість віків зберігається в книжках і нашій історії, а багатства народної душі зберігаються в пам’яті, серці, у вчинках старших поколінь — твоїх батьків. Тим, ким ти став і ким станеш у майбутньому, ти зобов’язаний старшим поколінням.

   Повага, шанування старших поколінь — закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе.

   Кожної хвилини спілкування із старшими умій вчитися в них. Не будь самовпевненим. Не думай, що коли ти молодий і сповнений сил,— ти все можеш. Є речі, які посильні тільки для старості, тому що в ній — мудрість багатьох поколінь. Воля і слово старших — закон для всіх нас (В. Сухомлинський).