Тема. Види мовленнєвої діяльності. Стилі, типи мовлення. Жанри мовлення
1. Слово вчителя.
- Мова реалізується в процесі мовлення, тобто мовленнєвої діяльності, яка спрямовується на сприймання й розуміння мовлення, а також на породження його в усній і писемній формі. Оволодіння мовою відбувається в процесі мовлення.
- Пригадайте, які є види мовленнєвої діяльності.
- Отже, говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання – рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).
Основою спілкування є аудіювання. Для представників багатьох професій уміння швидко й правильно сприймати-розуміти усне мовлення для виконання службових обов’язків є найнеобхіднішим.
Дія обох видів рецептивної мовленнєвої діяльності – аудіювання і читання – складається з трьох етапів: мотиваційного (усвідомлення мети: навіщо я це слухаю-розумію або читаю), аналітико-синтетичного (сприймання, розуміння) та виконувального(прийняття рішення на основі сприйнятої інформації з наступним говорінням або письмом).
Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Якщо слухання - це передусім акустичне сприймання звукового потоку, то аудіювання передбачає до того ж процес одночасного сприймання й розуміння змісту мовлення.
Важливою особливістю аудіювання є одноразовість, неповторюваність цього виду мовленнєвої діяльності в природних умовах спілкування. Тому вчені розрізняють репродуктивне і продуктивне аудіювання. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Умовою аудіювання репродуктивного є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються в процесі підготовки до переказів і творів.
2. Пригадаємо.
.jpg)
Найвідоміша книга
Найвідоміша за всю історію цивілізації книга - Біблія. Її мудрість переважає все відоме людству, і саме тому інтерес до Книги книг не згасає протягом тисячоліть.
Слово Біблія - грецького походження й означає книжки чи зібрання книжок. Ці книжки становлять Священне Писання християнської церкви, яка засновує на них своє вчення і зберігає Писання в незмінному вигляді. Біблія складається з Книг Старого (Ветхого) і Нового Заповіту.
Писання Старого Заповіту розпочалося давньоєврейською мовою й тривало майже 1600 років, починаючи від 1513 р. до Р.Х.
У створенні книг Старого Заповіту брали участь 40 авторів. Це були не прості люди, а обрані Богом. Вони праведно жили, тому Бог через них проголошував істину.
До Старого Заповіту ввійшло 39 книжок. Перші п’ять (“Буття”, “Вихід”, “Левіт”, “Числа”, “Повторення Закону”) написав пророк Мойсей. Єврейською мовою вони називаються “Тора” – “Закон” і переповідають історію ізраїльського народу. Далі йдуть книги історичні, навчальні й поетичні.
Друга частина Священного Писання складається з 27 книжок Нового Заповіту. Вони з’явилися після Різдва Христового. Писали їх натхненні Святим Духом учні Ісуса Христа – апостоли. Розпочинається Новий Заповіт чотирма Євангеліями - від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці книжки написані наприкінці І ст.. Назва Євангеліє означає радісна звістка. Це звістка про те, що на землю прийшов Божий Син, щоб урятувати людей. У Євангеліях розповідається про життя Ісуса на землі, чудеса, які він творив, Його мученицьку загибель та Його воскресіння.
Новозавітні книжки були написані народною александрійською говіркою грецької мови (так званим койне). То була мова освічених людей того часу, тому апостоли або писали нею, або диктували переписувачам, які відтворювали сказане ними на папірусі.
У другій половині ІХ ст.. просвітники Кирило й Мефодій переклали новозавітні книги слов’янською мовою. Найдавніша пам’ятка цього перекладу відома як “Остромирове Євангеліє”.
(За О.Степановим; 280 сл.)
- На кожне із запитань виберіть правильну відповідь (ПИСЬМОВО):1. Слово Біблія
а) грецького походження; б) латинського похоження;
в) слов’янського походження.
2. Слово Біблія означає:
а) книжки або зібрання книжок;
б) книжки, призначені для дарування;
в) книжки щоденного користування.
3. Дві частини Біблії мають назви
а) “П’ятикніижжя” та “Євангеліє”;
б) “Книги пророків” та “Діяння апостолів”;
в) “Старий Заповіт” та “Новий Заповіт”.
4. Оригінал Старого Заповіту було написано
а) грецькою мовою; б) латинською мовою;
в) давньоєврейською мовою.
5. Перші п’ять книг Старого Заповіту створив
а) Мойсей; б) Самсон; в) Соломон.
6. Єврейська назва “П’ятикнижжя” – “Тора”перекладається як
а) “правило”; б) “закон”; в) “порада”.
7. Новий Заповіт розпочинається
а) книгою “Діяння апостолів”; б) чотирма “Євангеліями”;
в) книгою “Апокаліпсис”.
8. Слово Євангеліє означає:
а) “життєпис”; б) “радісна звістка”; в) “мудра порада”.
9. Книги Нового Заповіту було написано
а) літературною грецькою мовою;
б) aлександрійською говіркою грецької мови;
в) арамейською літературною мовою.
10. Книжки Священного Писання були написані
а) на пергаменті; б) на папірусі; в) на папері.
11. Переклад новозавітних книг слов’янською мовою було здійснено
а) князем Ярославом Мудрим;
б) князями Борисом і Глібом;
в) просвітниками Кирилом і Мефодієм.
12. Найдавнішою пам’яткою слов’янського перекладу новозавітних текстів є
а) “Остромирове Євангеліє”;
б) “Пересопницьке Євангеліє”;
в) “Київський Патерик”.
Немає коментарів:
Дописати коментар