1. Зі святом Останнього дзвоника!
2. Правила БЖД під час літніх канікул.
Список української літератури на літо 11 клас
1. Микола Хвильовий. «Я (Романтика)».
2. Юрій Яновський «Майстер корабля» («Вершники»).
3. Валер’ян Підмогильний «Місто».
4. Остап Вишня «Моя автобіографія», «Сом», «Як варити
і їсти суп із дикої качки».
5. Микола Куліш «Мина Мазайло».
6. Осип Турянський «Поза межами болю».
7. Іван Багряний «Тигролови».
8. Олександр Довженко «Україна в огні», «Зачарована
Десна».
9. Ліна Костенко «Маруся Чурай».
10. Олесь Гончар «Модри Камень»
11. Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном».
Список літератури на літо для 8 класу
Карпенко-Карий «Сто тисяч».
М. Коцюбинський «Дорогою ціною».
О. Довженко «Ніч перед боєм».
Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути».
В. Дрозд «Білий кінь Шептало».
Ю. Винничук «Місце для дракона».
В. Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання».
Тема. Повторення та узагальнення вивченого.
1. Установіть відповідність між
назвою твору та жанром
1) І.
Нечуй - Левицький «Кайдашева сім’я» а) новела
2)
Панас Мирний «Хіба ревуть воли…» б)
соціально – психологічний роман
3) І. Франко
«Мойсей» в)соціально – побутова повість
4)
М.Коцюбинський «Цвіт яблуні»
г) філософська поема
5)
О.Кобилянська «Земля» д) соціально – психологічна повість
6)
І.Карпенко – Карий е)
комедія
2. Установіть відповідність між назвою твору та
його історією написання
1) Коцюбинський «Intermezzo” а) На створення твору автора
наштовхнула реальна історія його батька,
який прагнув долучитися до дворянства
2) І. Нечуй
- Левицький «Кайдашева сім’я» б) Скульптура Мікеланджело — образ
біблійного героя, яку побачив
І.Франко,
перебуваючи в 1904 р. в Італії.
3) Панас Мирний «Хіба ревуть воли…» в) Прототипами цій родині була сім'я
Мазурів із села Семигори, яка була відома
на весь повіт постійними сварками,
бійками й колотнечами.
4) І. Франко «Мойсей» г) Автор
поїхав відпочивати в село Кононівку,
що
на початку ХХ ст. входило до
складу
Полтавської губернії ,
власником яких був Є.Чекаленко
5) І.Карпенко Карий «Мартин Боруля»
д) Подорож автора
від Полтави до Гадяча
розповідь про «відомого чи не на всю
губернію розбишаку» Гнидку, що був
засуджений на каторжні роботи, зосталася
в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях,
забитий в білу стіну його споминів».
1) Панас Мирний «Хіба ревуть воли….» а) життя
селян Буковини у тяжких
умовах нестачі земля
2) М.Коцюбинський «Тіні забутих предків» б)
втілення безмежної відданості
своєму народові
3) О.Кобилянська «Земля» в) глибоке проникнення у психологію
та світогляд гуцулів
4) І.Франко «Мойсей»
г) «будинок з багатьма
прибудовами і надбудовами»
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!
1)1 – в
2 – б
3 – г
4 – а
5 –д
6 - е
2) 1 – г
2 – в
3 – д
4 – б
5 – а
3) 1 – г
2 – в
3 –
а
4 - б
Тема. РЗМ. Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру.
1. Пригадаємо.
КНЯГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ
Народилася
Оксана Лятуринська 1 лютого 1902 року на чарівній Волині в українській
шляхетній сім’ї. Це й визначило як її долю, так і характер: у дитинстві —
зачарованість таємничо-безмежною природою рідного краю та інтелігентністю
середовища, а юність і молодість збіглися з найзначнішими та най-трагічнішими
водночас процесами першої чверті XX століття: спочатку — коли народжувалася
суверенна Україна й квітли надії на щастя, а потім — коли знавіснілі орди
ворогів незалежності Вітчизни нищили її буйну свободу й українська інтелігенція
або гинула у боях, або опинялася у вигнанні, і не уславлена за свої муки та
рани, за любов до народу, а обпльована й проклята…
На вигнанні
можна було чи зав’янути серцем, чи озлобитися і зректися мети, стати іграшкою
сліпих сил. Та доля звела Ляту-ринську з тими, для кого Україна довічно
лишалася Сонцем, що дає життя і небу, і землі, з тими, хто й гинучи вірив у
неї: Юрієм Дараганом і Ольжичем, Олексою Стефановичем і Юрієм Липою, Оленою
Телігою і Євгеном Маланюком, іншими, хто входив до української «польської» та
«празької» поетичних шкіл. Там і сформувалося гуманістичне та
поетично-мистецьке кредо О. Лятуринської: як найвища мета — щастя вільної,
благородної, духовно багатої особистості в суверенно-гордій державі, а шлях до
неї — любов і краса, царство свободи й гармонії.
Головне для
духовної еліти цього покоління полягало у відродженні української нації,
держави, культури, мови. Однак, як зазначав Є. Маланюк, це були представники
«спізненого покоління», бо «визвольна війна для нас була скінчена», осмислення
уроків минулого призводило до гірких висновків, особливо при читанні Д. Донцова
та «Листів до братів-хліборобів» нещадного своєю логікою Липинського, а
головне, що вони жили мрією про діяльність на благо Вітчизни, але брами полоненої
Батьківщини були замкнені. Поля для життєвої діяльності бракувало. А надмір
енергії владно кликав як стій до національної творчості у сфері хоч би лише
духовної України. Таким чином поставали «Суворість» Липи, «Зодіак» Мосендза,
«Рінь» Ольжича, «Княжа емаль» Лятуринської…— книжки, безперечно, літературно
повновартісні, історично важливі, ба й навіть «історіотворчі».
Перша
книжка О. Лятуринської «Гусла» вийшла тільки 1938 р., але її пізній вихід
свідчив лише про надзвичайну само-вимогливість авторки. Поетеса прагла не
просто виспівати себе, а знайти свій власний і зміст, і стиль. Тож логічно, що
друга збірка «Княжз. емаль» (1941) виявила народження майстра. Видані в Празі, обидві книжки скоро
стали раритетами. А трикнижжя: О. Лятуринської — «Княжа емаль», «Гусла»,
«Веселка», видане 1955 р. в Торонто, стало важливою віхою не тільки у творчості
поетеси, а й у всій українській поезії.
Пояснюючи
причину захоплення трикнижжям, критики відзначали: «Княжа емаль» і «Гусла» —
«це безпосереднє відношення до феномена краси, чи то буде природа, краєвид,
рослина, чи то буде твір митця»,— це «несподіваний, незнаний перед тим… творчий
світ» (Д. Віконська). Лятуринська — це втілена у творчість історична пам’ять
народу і «органічно зв’язана з національно-народною творчістю» (О. Ольжич). При
цьому прикметне, що вона «засадничо шукає органічного зв’язку з напівмістичною
та релігійною символікою нашої народної пісні» (Б. Державін) і навіть «через
млу сторіч велику чаклує душу» (Коровицький). Однак Лятуринська не тільки і не нарочито
в минулому. Вона «є якби «регіонально» скупчена у волинській землі, починаючи
від неоліту («Печерні рисунки») і аж до сучасності. Хоч і на сучасність поетка
дивиться ніби «крізь віки»… Гримить у її віршах варязька криця Святослава,
проймає суворою ніжністю туга Ярославни. Але все те — то не «літературний
засіб» і не «маніра»: якщо б Ольга чи Ярославна писали вірші, то ті вірші й
були б поезіями Оксани Лятуринської… однієї з найяскравіших
«жон руських» нашої поезії»
(Є. Маланюк).
І
найяскравіших не тільки за тематично-ідейною оригінальністю та глибиною. Поезія
Лятуринської «глибока, і, хоч які прозорі її хвилі, не завжди легко побачити
дно, оскільки та поезія — як строга, сказати б, аскетична, так і
безмежно-розмаїта поетикою, що поетеса бере як від пластики архітектора, так і
від буйноти засобів романтика й реаліста, вражає багатозначністю образу,
властивою символічній поезії»,— зауважував Ю. Шевельов 1955 р. У передмові до
«Зібраних творів» 1987 р. він не тільки ствердив свої захоплення, але й поширив
на багатогранну творчість
О. Лятуринської.
І для цього були достатні
підстави. «Лятуринська,— наголошував Ю. Шевельов,— має не тільки свій стиль, а й
свій світ.
І більше:
вона має гармонію у своєму світі, і то гармонію, не куплену ціною оминання
недогідного» («Над купкою попелу, що була Оксаною Лятуринською»). А здобуту
інтенсивною роботою її духу: з одного боку, по пізнанню сутності (змісту і
форм) великого світу природи й людей, а з другого — по самопізнанню, осмисленню
свого місця (і ролі, місії) у тому світі. До того ж засобами естетичними. Тож
природно, що дух пізнання не міг обминути і явищ, котрі втілювали ідеал краси
і, сказати б, антиприроди, антигуманізму, антидобра, а тому — антикраси.
Тим більше,
що дух Лятуринської обіймав тисячолітній простір і час, а себе і сучасників
вона бачила через призму реалій та уроків Вітчизни від язичницької епохи до
Київської Русі і від Гетьманщини до XX століття.
1986-го
року в Торонто вийшла незвичайна книжка О. Лятуринської — «Великодний
передзвін» і книжка «Писанок і поезій». На особливому місці у ній — дивосвіт
українських писанок, що були витвором Лятуринської. У ній авторка зауважувала:
«писанка — наш предківський скарб, мов жива, конче мусить промовляти, як із
давен-давна, до кожного з нас про весну, про онову, про перемогу добра і
світла». Тому на кожній із них — сюжет-символ, що повертає нас то до таємниці
народження всього живого, то до символів життя і смерті, добра чи зла і
обов’язково — безсмертя, добро-творчості людини. У «Великодні І» Лятуринська так
розкривала призначення цього типу «творів»:
Щедрот своїх не зменшуй ти!
Дай всьому, Дажбоже, пуття
Й дари водою освяти:
Цей символ вічного життя —
Яєчко писане, райце,
І коровай наш, он який,
Округлий, мов твоє лице,
Й такий, такий же золотий!
(Петро Кононенко; 903 слова)
Запитання
на сприймання та варіанти відповідей
1. Коли народилася Оксана Лятуринська?
А 1 листопада 1910 року;
Б 1 лютого 1902 року;
В 1 січня 1896 року;
Г 1 березня 1920 року.
2. У якому регіоні народилася Оксана Лятуринська?
А на Волині;
Б на Поділлі;
В на Чернігівщині;
Г на Сумщині.
3. Яке з названих прізвищ не зустрічається в тексті?
А Олекса Стефанович;
Б Юрій Липа;
В Євген Плужник;
Г Євген Маланюк.
4. Про які українські поетичні школи згадується в
тексті?
А «польську» та «празьку»;
Б «австрійську» та «англійську»;
В «чеську» та «словацьку»;
Г «американську» та «канадську».
5. Яким було гуманістичне та поетично-мистецьке
кредо О. Лятуринської?
А Писати лише правду і не піддаватися ніяким
впливам.
Б Мир і спокій особистий і загальний.
В Щастя вільної особистості в суверенній державі.
Г Любов і краса понад усе.
6. Хто називав однодумців О. Лятуринської «спізненим
поколінням»?
А Євген Маланюк;
Б Юрій Липа;
В Юрій Дараган;
Г Олекса Стефанович.
7. Як називалася перша книжка О. Лятуринської?
А. Княжя емаль»;
Б «Гусла»;
В «Веселка»;
Г «Великодний передзвін».
8. Яка зі збірок виявила народження майстра?
А «Веселка»;
Б «Гусла»;
В «Княжа емаль»;
Г «Великодний передзвін».
9. У якому місті вийшла книжка Оксани Лятуринської
«Великодний передзвін»?
А у Празі;
Б у Варшаві;
В у Торонто;
Г у Києві.
10. Чому ця книжка була незвичайною?
А Бо це книжка «писанок і поезій»;
Б бо це книжка малюнків і віршів;
В бо вона була дуже маленького формату;
Г бо вона винятково символічна.
11. Яка основна думка почутого вами тексту?
А Розповідь про трагічне життя української
інтелігенції у вигнанні.
Б Оксана Лятуринська — видатна українська поетеса, широко знана в усьому світі.
В Висвітлення історичної епохи кінця XIX — початку XX століття.
Г Добротворча людина безсмертна.
12. Поданий текст має ознаки:
А наукового стилю;
Б художнього стилю;
В публіцистичного стилю;
Г розмовно-побутового стилю.
3. Перевірте себе.
Відповіді
Тема. Повторення вивченого. Частини мови. Вигук.
1. Пригадаємо.
- Перегляньте відео.
- Знайдіть вигуки та звуконаслідувальні слова, поясніть їх написання та пунктуацію.
1. Спів вівсянки складається із окремих вигуків, які умовно можна записати так: «Чи-чит!.. Чит-чит-чирз-з-з!».
2. В українському фольклорі пісня вівсянки імітується словами так: «Діду, діду, сій ячмінь!». Або: «Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдем по рогіз-з-з!». Або ще: «Телегіз-з-з! покинь сани, бери віз-з-з!»
3. Перепілка побачила пеньок та й каже: «Під пеньок! Під пеньок!».
4. Журавель іде за плугом та кричить: «Турли! Турли!».
5. Деркач каже: «Придерж-ж-ж. Придерж-ж-ж!»
(За О. Воропаєм).
Тема. Частини мови, їх значення, граматичні ознаки, синтаксична роль. Найскладніші випадки правопису дієприкметників.
1. Пригадаємо.
- Розгляньте схему.
- На які групи поділяються частини мови?
- Які частини мови належать до самостійних? Службових?
- Чим відрізняються самостійні частини мови від службових?
- Яка частина мови називається дієприкметником?
- Як пишуться дієприкметинки з НЕ?
- Коли дієприкметниковий зворот на письмі виділяємо комами?
2. Виконайте наступні вправи (УСНО).
1) Розкрийте дужки. Поясніть написання НЕ з різними частинами мови.
Дівка заплетена, а хата (не) метена. Вченому світ, а (не) вченому тьма. Під лежачий камінь вода (не) біжить. Згаяного часу і конем (не) доженеш. Якщо бажаєш стати заможним, у праці будь (не) переможним.
2) Розставте розділові знаки. Яку синтаксичну роль у реченнях відіграють дієприкметникові звороти?
Повітря настояне на ароматах горобини й мокрого листя приємно дурманить голову. Біліє розквітла гречка де-не-де підсинена волошками. Безмежний степ укритий снігом спав.Холодний дощ перемішаний з мокрим снігом заступив ясні обрії.
Тема. Повторення вивченого за рік.
1. Вікторина "Кращий знавець літератури".
- Дайте відповіді на питання(УСНО).
За повістю І.Франка "Захар Беркут".
1) Основний рід діяльності тухольців. (Скотарство).
2) І. Франко у творі називав Максима дитям…
(Гір).
3) Назва великого кам’яного стовпа. (Сторож).
4) Вік Захара Беркута. (90 років).
5) Хто з героїв твору навчив тухольців
майструвати метавки? (Мирослава).
6) Мирослава могла вільно рухатися у
ворожому стані за допомогою … (Персня).
7) «Життя в неволі нічого не варте – краще смерть», - так зазначав… (Максим).
8) Хто в дитинстві виховував Мирославу? (Батько
і няня).
За повістю Гр.Тютюнника "Климко"
9) Яка епоха відтворена в повісті? (Друга світова війна)
10) Харч, який герої твору вважали
найціннішим. (Сіль)
11) Місто, до якого подорожує Климко. (Слов’янськ)
12) Що продавала Наталя Миколаївна на базарі? (Трояндову сукню)
13) Хто завдав шкоди мешканцям поселення? (Італійці)
14) Дідусь Гарєєв працював у... (Хлібопекарні).
За повістю М.Павленко "Русалонька із 7- В класу, або Прокляття роду Кулаківських".
- За наведеними характеристиками
впізнати героя.
15) Лікар-травматолог,
яка продемонструвала чесність у родинних стосунках. (Тітка Сніжана Ягода)
16) Дівчина, яка хоче допомогти Вадимові позбутися родинного прокляття. (Софійка)
17) Майже
40 років провів у погребі, переховуючись від відповідальності за дезертирство. (Васюня)
18) Помер,
вдавившись картоплею на чужому обіді, свою дружину Лизавету замордував голодом.
(Яків)
19) Хвороблива
жінка, перша власниця коралів. (Клава)
20) Обманом
заволодів чужими землями, обдуривши представника дворян Данила Міщенка. (Гордій)
21) Наділений
високими моральними якостями, допомагає матері утримувати сім’ю. (Сашко)
22) Є
власником ресторану «Русалонька», пропонує Софії вийти за нього заміж. (Сашко)
23) Мажор, нахаба, крутій, палить, краде. (Вадим)
Тема. Частка, її функції, групи за значенням. Правопис часток.
1. Пригадаємо.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
2. Виконайте вправу (УСНО).
Тема. Сполучник. Морфологічні типи сполучників. Правопис сполучників. Особливості вживання деяких сполучників. Перехід повнозначних слів у сполучники.
1. Пригадаємо.
- Що називається сполучником?
- На які групи за значенням поділяються сполучники?Тема. Література рідного краю. Поети Дніпропетровщини.
- Прочитайте біографії, поезії. Визначте тему, ідею віршів (УСНО).
1. Бідняк
Григорій Прокопович народився 21 березня 1933 року
в м. Марганці на Дніпропетровщині,
і нажаль 18 липня 2020 році помер. Навчався у
Львівському поліграфічному інституті ім. Федорова. Працював директором
Марганецької та Дніпропетровської друкарні. Закінчив Дніпропетровський університет.
Автор поетичних збірок
“Під свічами волі”, “Вербовий край”, “З Україною в серці” та інших. Якби
кожний, хто живе сьогодні в Україні , так, як поет Григорій Бідняк, любив свою
рідну землю, свого батька і матір, своїх друзів і свою державу – життя наше
швидше б змінювалось на краще . Адже така любов надає
кожному сили, енергії і віри в кращу любов з любові до рідного краю.
І в цьому нас переконує, до цього нас
закликає поет Григорій Бідняк ще раз у вірші “України куточок ”
України куточок
Так давно не був
я в Городищі
і не чув
лелеченьки давно.
Як було
у заводях Річища,
наче в казці...
Точно як в кіно.
Таємничі
шепоти вербові,
в очереті
вербовий місток.
Зірочки зависли вечорові
де духмяно пахнув
так бузок.
Пам’ятаю все:
ще ніби вчора
Їздили ми з батьком
до млина.
А яка була
навколо флора!
Та нічого вже
того нема.
...Хай давно того
всього немає:
ні Річища,
ні вишневих снів.
Хочеться побути
в ріднім краї,
де родився, виріс
і змужнів...
Де знайшов пісень
срібний струмочок
і Пегаса вгледів
стремена.
України рідної
куточок –
кращого для мене
більш нема!
2.
У тридцяті роки за вірші, які були наповнені
глибокою любов’ю до України , мріями про її незалежність, Михайло Пронченко був
заарештований і засуджений. Незаслужене покарання відбував у таборах
Далекого Сходу – в Забайкаллі, Заамур”ї, Усурійській тайзі. Там познайомився і
заприятелював з відомим українським письменником Іваном Багряним, який пізніше
присвятив світлій пам’яті поета повість “Розгром”, де сказав такі проникливі
слова: “Світлій пам’яті поета і товариша – Михайла Пронченка, що за українську
ідею пройшов через більшовицькі тюрми й концтабори і не зламався, і нарешті був
розстріляний у Кривому Розі гестапівськими посіпаками в 1942 році, цей твір про
трагедію покоління присвячую”.
З таборів
Далекого Сходу М. Пронченку пощастило повернутись живим незадовго до початку
війни. Але він мав ще 5 років позбавлення громадських прав, що не давало
можливості дістати йому постійної роботи за фахом. За часів окупації України
гітлерівцями поет редагував у Кривому Розі часопис “Дзвін” і в цьому ж
видавництві видав свою збірку віршів “Кобза”, пафос якої виразив у поетичній
формі:
І
в своїй хаті соколино
Брати
братаються – дивись,
Моя
хороша Україно,
Знов
будеш вільна, як колись!
Але ідея незалежності України була ворожою
не тільки більшовиками, а й німцям. І в 1942 році Михайла Пронченка було
ув’язнено фашистським гестапо і тоді ж розстріляно.
У післявоєнний час твори поета не друкувались.
Причини загальновідомі. І лише в 1995 році зусиллями сина поета Анатолія
Пронченка та дніпропетровського письменника Миколи Чабана була видана книга
“Кобза", до якої ввійшли вибрані твори і спогад сучасників поета. Таким
чином, Михайло Пронченко повертається до свого читача.
Україна
Сад
і пісня солов’їна,
Небо,
- гляну. – синь сама.
Золота
моя Вкраїна,
Золотішої
нема.
Крізь
завої диму й муті
Серце
ллє, мов жар, пісні,
Де
могли на розпутті –
Наче
лицарі ясні.
І
рече ось Бог із неба:
“Кинь
Вкраїну – йди у рай”.
“Раю,
- я кажу, - не треба,
Дайте змучений мій край!”
Світлинь
В
світлі рос іскрометних
В
тополиних краях учитель:
Народила
мене ти,
Батьківщино
моя.
Ти
мене у дитинстві,
Наче
в царстві чудес,
Колисала
в колисці
Українських
небес.
Під
заливистий щебет
Срібного
солов’я
Зріс
я схожий на тебе,
Батьківщино
моя.
Відчайдушний,
вітристий
І
відвертий, як сміх,
Пронесу
твої Иси
У зіницях своїх.