Тема. О.Кобилянська й українська та західноукраїнська література. Ідеї ніцшеанства у творчості письменниці. Синтез мистецтв у літературному творі.
1. Слово вчителя.
- Проблеми, яких торкається О.Кобилянська у повісті "Людина", цікавили та хвилювали сучасників письменниці. Юна героїня твору прагне переконати оточуючих у тому, що вона має право сама вибрати собі подільший шлях у житті, всупереч звичаям свого соціального кола.
Але життя виявилося сильнішим за дівчину, і врешті вона під тиском обставин змушена робити те, проти чого боролася, - вийти заміж за нелюба, бо цього потребувала її сім'я. Довелося попрощатися з мріями про навчання та корисну працю, про шлюб, про любов.
2.Запишіть проблематику повісті.
3. Мініжурнал "А знаєте, що..."
Ольга Кобилянська була одним із письменників, що спровокували розкол у царині української літератури.
Кінець 1880-х років позначився виходом на літературну арену нових авторів, яких у першу чергу цікавили внутрішній світ особи, її психологічне життя. Серед них була і Кобилянська, яка збагатила українську літературу темами, що перегукувалися з модерністською західноєвропейською літературою. Її манера письма відзначалася чуттєвістю, а твори - ніцшеанським духом та оспівуванням цінності окремої людини. Народницька критика звинуватила письменницю в презирстві до народу.
О.Кобилянська захоплювалася філософією Ніцше, його вченням про нові цінності та вдосконалення людини шляхом зміцнення духу. Ці ідеї вона втілила в сюжетах своїх творів, але витлумачила їх відповідно до своїх творчих задумів. Таким чином, сильна особистість, яку підносить Ніцше, його "надлюдина", у письменниці це жінка, яка прагне самоствердження та духовного розвитку.
У творах письменниці змальовано нового героя - незалежну, сильну, творчу і високоморальну особистість. Часто на перший план виходить персоніфікований пейзаж, який перестав бути фоном для подій. Її новела стає музичною завдяки введенню просторих музикально-психологічних звукових малюнків.
ОТЖЕ, письменниця започаткувала нову для української літератури своєрідну модерністську образно-стильову манеру, що поєднує в собі певні ознаки імпресіоністичного, символістського та експресіоністичного письма.
4. Перегляньте слайди. Прочитайте поданий матеріал. Поміркуйте, яка інформація для вас була новою, а яка -ні.
5. Прочитайте поданий матеріал. Складіть і запишіть конспект.
Упродовж
усієї історії мистецтва розвиток його стимулювали зсередини дві діалектично
взаємозалежні тенденції: тенденція до специфікації видів і тенденція до
взаємодії, зокрема синтезу їх. Для другої в історії української літератури
визначальним став період кінця ХІХ — початку ХХ ст.(період модернізму),
характерним — зближення з суміжними видами, передусім з музикою і малярством.
Модернізм – (від франц. moderne — новітній, сучасний) — сумарний термін, що
позначає сукупність літературних напрямів та шкіл XX століття, яким притаманні
формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів,
антиреалістична спрямованість. Саме похідне слово «модерн» пов'язане з ідеєю
чогось нового та нетрадиційного. І новизна разом з антитрадиціоналізмом (хоча й
модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком) є
визначальними рисами модернізму. Український модернізм формувався в
несприятливих умовах, за яких письменники передусім мусили дбали про виживання
в ситуації і неструктурованої національної культури.
Яскравим прикладом синтезу мистецтв стала творчість О. Кобилянської.
Покликання її треба виводити з генів: від батька Ольга успадкувала музичні
здібності; від матері з її незмірною глибиною чуття — тип людини чуття і разом
з ним здібну і спраглу до музики, мистецтва чуття, душу. Однак здобула тільки
елементарну музичну освіту: усього лиш два місяці вчилася грати на фортепіано,
хоч мала серйозний намір стати професійною піаністкою, до чого прагне більшість
її автобіографічних героїнь. Логічно припустити: людина, яка так наполегливо і
послідовно прагнула реалізувати своє музичне покликання, була наділена від
природи й музичним світобаченням. У слові, в літературному тексті приховані
задатки автора афішують себе найпромовистіше. Свідомий намір О.Кобилянської
синтезувати свою прозу зі суміжними видами мистецтва пояснюється внутрішньою
потребою кожного митця повністю самореалізуватися, а підтверджується як
епістолярними свідченнями письменниці, так і автобіографічною інформацією з її
творів, заголовками і підзаголовками творів.
Отже, органічність синтезу прози О.Кобилянської з музикою і малярством забезпечили музичне покликання й вроджений малярський хист письменниці, притому музичне і малярське чуття компенсували їй у літературній практиці нестачу відповідної освіти. Підрядність, підпорядкованість літературних творів О.Кобилянської музиці чи малярству виявляється у застосуванні власне синтетичних способів для надання прозовому твору специфічних суміжномистецьких ознак. Відчуття музики і малярства письменниця у своїй літературній практиці досягала перевагою у творах звукових чи зорових лексем; поверховості кольору — прямим називанням його чи його носія;глибинності музики — описом часто через сприйняття чи виконання музичних речей внутрішнього стану своїх героїв.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
