Українська література, 10-А клас (23.02.2024р., рівень стандарту+профільний рівень)

 Тема. О.Кобилянська  й  українська  та  західноукраїнська  література. Ідеї  ніцшеанства  у  творчості  письменниці. Синтез  мистецтв  у  літературному  творі.

1. Слово  вчителя.

 - Проблеми, яких  торкається  О.Кобилянська  у  повісті  "Людина", цікавили  та  хвилювали  сучасників  письменниці. Юна  героїня  твору  прагне  переконати  оточуючих  у  тому, що  вона  має  право  сама  вибрати  собі  подільший  шлях  у  житті, всупереч  звичаям  свого  соціального  кола.

   Але  життя  виявилося  сильнішим  за  дівчину, і  врешті  вона  під  тиском  обставин  змушена  робити  те, проти  чого  боролася, - вийти  заміж  за  нелюба, бо  цього  потребувала  її  сім'я. Довелося  попрощатися  з  мріями  про  навчання  та  корисну  працю, про  шлюб, про  любов.

2. Схарактеризуйте  образ  Олени (ПИСЬМОВО).

3. Мініжурнал "А  знаєте, що..."

  Ольга  Кобилянська  була  одним  із  письменників, що  спровокували  розкол  у  царині  української  літератури.

  Кінець 1880-х років  позначився  виходом  на літературну  арену  нових  авторів, яких  у  першу  чергу  цікавили  внутрішній  світ  особи, її  психологічне  життя. Серед  них  була  і  Кобилянська, яка  збагатила  українську  літературу  темами, що  перегукувалися  з  модерністською  західноєвропейською  літературою. Її  манера  письма  відзначалася  чуттєвістю, а  твори - ніцшеанським  духом  та  оспівуванням  цінності  окремої  людини. Народницька  критика  звинуватила  письменницю  в  презирстві  до  народу.

  О.Кобилянська  захоплювалася  філософією  Ніцше, його  вченням  про  нові  цінності  та  вдосконалення  людини  шляхом  зміцнення  духу. Ці  ідеї  вона  втілила  в  сюжетах  своїх  творів, але  витлумачила  їх  відповідно  до  своїх  творчих  задумів. Таким  чином, сильна  особистість, яку  підносить  Ніцше, його  "надлюдина", у  письменниці  це  жінка, яка  прагне  самоствердження  та  духовного  розвитку.

  У  творах  письменниці  змальовано  нового  героя - незалежну, сильну, творчу  і  високоморальну  особистість. Часто  на  перший  план  виходить  персоніфікований  пейзаж, який  перестав  бути  фоном  для  подій. Її  новела  стає  музичною  завдяки  введенню  просторих  музикально-психологічних  звукових  малюнків.

ОТЖЕ, письменниця  започаткувала  нову  для  української  літератури  своєрідну  модерністську  образно-стильову  манеру, що  поєднує  в  собі  певні  ознаки  імпресіоністичного, символістського  та  експресіоністичного  письма.

4.  Перегляньте  слайди. Прочитайте  поданий матеріал. Поміркуйте, яка  інформація  для  вас  була  новою, а яка -ні.

Отже, 

5. Прочитайте  поданий матеріал. Складіть  і  запишіть  конспект.

  Упродовж усієї історії мистецтва розвиток його стимулювали зсередини дві діалектично взаємозалежні тенденції: тенденція до специфікації видів і тенденція до взаємодії, зокрема синтезу їх. Для другої в історії української літератури визначальним став період кінця ХІХ — початку ХХ ст.(період модернізму), характерним — зближення з суміжними видами, передусім з музикою і малярством. Модернізм – (від франц. moderne — новітній, сучасний) — сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл XX століття, яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Саме похідне слово «модерн» пов'язане з ідеєю чогось нового та нетрадиційного. І новизна разом з антитрадиціоналізмом (хоча й модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком) є визначальними рисами модернізму. Український модернізм формувався в несприятливих умовах, за яких письменники передусім мусили дбали про виживання в ситуації і неструктурованої національної культури.

   Яскравим прикладом синтезу мистецтв стала творчість О. Кобилянської. Покликання її треба виводити з генів: від батька Ольга успадкувала музичні здібності; від матері з її незмірною глибиною чуття — тип людини чуття і разом з ним здібну і спраглу до музики, мистецтва чуття, душу. Однак здобула тільки елементарну музичну освіту: усього лиш два місяці вчилася грати на фортепіано, хоч мала серйозний намір стати професійною піаністкою, до чого прагне більшість її автобіографічних героїнь. Логічно припустити: людина, яка так наполегливо і послідовно прагнула реалізувати своє музичне покликання, була наділена від природи й музичним світобаченням. У слові, в літературному тексті приховані задатки автора афішують себе найпромовистіше. Свідомий намір О.Кобилянської синтезувати свою прозу зі суміжними видами мистецтва пояснюється внутрішньою потребою кожного митця повністю самореалізуватися, а підтверджується як епістолярними свідченнями письменниці, так і автобіографічною інформацією з її творів, заголовками і підзаголовками творів.

   Отже,  органічність синтезу прози О.Кобилянської з музикою і малярством забезпечили музичне покликання й вроджений малярський хист письменниці, притому музичне і малярське чуття компенсували їй у літературній практиці нестачу відповідної освіти. Підрядність, підпорядкованість літературних творів О.Кобилянської музиці чи малярству виявляється у застосуванні власне синтетичних способів для надання прозовому твору специфічних суміжномистецьких ознак. Відчуття музики і малярства письменниця у своїй літературній практиці досягала перевагою у творах звукових чи зорових лексем; поверховості кольору — прямим називанням його чи його носія;глибинності музики — описом часто через сприйняття чи виконання музичних речей внутрішнього стану своїх героїв.