Українська література, 9-А, 9-Б класи (13.05.2024р.)

 Тема. П.Грабовський. «Справжні  герої», «До  Н.К.С.»

1. Слово  вчителя.

   Павло Грабовський (1864-1902) відомий передусім як автор громадянсько-політичної лірики. Чи не найціннішими є поезії, присвячені національним проблемам.

   «Карай насильство своїм словом віщим!» — ці слова поета-революціонера є ніби епіграфом до всієї його творчості, вони звучать як заклик до всіх справжніх митців. Протиставляючи справжню поезію, поезію бадьору, життєрадісну, поезію революційної боротьби різній декадентській писанині, він закликав:

Не згадуй нам про вічну млу труни,

Не згадуй нам про мертвий сон могили;

Даль невідомості мість того розгорни,

Клич до життя, буди дрімучі сили!

(«Співень»)

   Грабовський, розвиваючи традиції Т.Г. Шевченка, на новому історичному етапі викрив антинародність прилизаних творів, показав справжнє життя трудового народу й закликав митців віддати свій поетичний голос боротьбі з неправдою, за справедливий соціальний лад. Для Грабовського немає краси там, де є страждання. Отож, вважає він, треба повалити царизм і лише після перемоги трудового народу співати про красу. А поки ллються сльози, поки чути стогін, не може бути «забуття» у справжнього громадянина своєї вітчизни (а поет саме й мусить бути насамперед громадянином): в його чуйному до всякого лиха, до будь-якої несправедливості серці «озветься мир з турботами всіма».

Це цікаво!

2. Прочитайте вірші П. Грабовського «Справжні герої», «До Н. К. С.».  Запишіть тему, ідею, художні  засоби  кожної з цих поезій.

СПРАВЖНІ ГЕРОЇ

Не вам мій спів, уквітчані герої

Кривавих справ, не вам мій голос, — ні! 

З-під барв рожевих вигадки пустої 

На чорнім тлі ви бачитесь мені.

Хай досі сниться іншому піїті 

Шалений брязкіт кинутих шабель...

Не кращ було б запособлять освіті, 

Підняти люд хоть на один щабель?

Моя хвала трудівникам незнаним,

Що двигли мисль по селах, хуторах, 

Цуравшись власно мрій золототканих, 

Чий невідомо почиває прах;

Чий вік минув за працею, як днина, 

Сліпим братам торуючи межу...

Перед тими я стану на коліна,

Героям тим подяку я зложу!

Моя хвала живим, як і помершим,

Отим борцям за будуче Русі,

Тим страдникам за друзяків найпершим, 

Що сяють нам у чарівній красі!

Взяли вони в житті шляхи колючі 

Серед пригод та всякої нужди...

Окриють їх колись вінки немручі, 

— Затихне навіть галас ворожди!

                            ДО Н. К. С.

Такої певної, святої,

Такої рідної, як ти,

Такої щирої, простої, —

Вже більше, мабуть, не знайти.

Таку не часто скинеш оком,

Такою тільки що марить...

А раз зустрінеш ненароком 

— Навіки долю озарить!