Тема. Урок позакласного читання. Біблійні легенди, притчі.
1. Пригадаємо.
- На якій мові прийшло Святе Письмо до Київської Русі?
- Хто здійснив перший переклад повної Біблії власне
українською мовою?
- Де і в якому році вийшла сама книга?
- Хто із відомих нам людей здійснював переклад Біблії?
2. Прочитайте легенди.
Про створення світу
І
«І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло». День перший.
II
На другий день Бог сказав, і утворилася вода вгорі, ця вода називається
хмарами. Потім Він створив і воду внизу. Повсюди можна було бачити воду. Тоді
Бог наповнив весь простір повітрям, але повітря, ви знаєте, діти, ніякого
вигляду не має.
III
На третій день за словом Бога з’явилася суша з-під води; вся вода зібралася в
глибокі місця, утворені для цього Богом. «Хто загородив море ворітьми... коли Я
показав йому мої межі... і сказав: Аж досі ти дійдеш і не далі» (Йов.38:8). «І
назвав Бог суходіл землею, а згромадження вод назвав морями» (Бут. 1:10).
Ми ходимо по землі. По воді ми ходити не можемо, море завжди перебуває в русі,
але ніколи не може перейти воно далі того місця, яким його обмежив Бог. Бог
звелів, і земля вродила траву. Виросли зілля, трава, дерева, квіти.
IV
На четвертий день Бог сказав, і з’явилося сонце, місяць і зірки. Бог повелів
сонцю сходити кожного ранку і заходити щовечора, тому що Бог не бажав, щоб
завжди було видно на землі... «Сонце знає свій захід» (Пс. 103:19). Коли ми
спимо, вночі буває темно. Але за велінням Божим місяць і зорі світять вночі,
так що і вночі ніколи не буває зовсім темно. Зірок на небі так багато, що ми не
в змозі навіть підрахувати.
V
На п’ятий день Бог почав творити живі істоти. Він сказав, і води наповнились
рибою, на деревах і в повітрі з’явились птахи.
VI
На шостий день, за словом Божим, з’явилися на землі тварини: вівці, корови,
коні і всякого роду звірі повиходили із землі; з’явилися також бджоли, мурахи,
черв’яки. Після цього Бог створив людину. Бог сказав: «Створимо людину за Нашим
образом і подобою». Бог створив тіло людини із пороху земного, і вдихнув в
ніздрі його живе дихання. Людина отримала душу і тіло. Людині була дана таким
чином здатність пізнавати Бога. Потім Бог послав чоловікові міцний сон, взяв
його ребро і перетворив те ребро на жінку. Всіх створених тварин (істот) Бог
віддав для піклування Адамові і Єві. Він благословив їх, поселивши в саду
Едемському, і доручив Адамові стерегти рай. Коли Бог закінчив усі справи Свої,
Він побачив, що все, що Він зробив, було дуже гарним. Він був задоволений тим,
що Він створив. Усе було прекрасним. Світло було яскравим, повітря було
наповнене пахощами, сяйво сонця і місяця переповнювало небеса, птахи і звірі, і
всі живі істоти були здоровими й щасливими, але щасливішими від усіх були Адам
та Єва, тому що вони могли думати про Бога і славити Його.
VII
Тиждень, як вам відомо, має сім днів. На сьомий день Бог не творив нічого, Він
спочив від усіх Своїх справ у цей день. Сьомий день Він назвав Своїм днем, тому
що в цей день Він заспокоївся від усіх справ Своїх. З цієї причини ізраїльський
народ відпочивав і шанував цей день і назвав його «Днем Господнім». Це субота —
день спокою. Ні одне із створених Богом творінь, не вміло словами віддавати
Богові хвалу і славу, окрім Адама і Єви. Славословити Бога можуть ангели на
небі і люди на землі. Нагадаємо тепер, що саме Бог створив кожного дня:
І день — світло, II день — повітря і хмари, III день — сушу, море, рослини, IV
день — сонце, місяць і зірки, V день — риб і птахів, VI день — тварин, ссавців
і людину, VII день — Бог нічого не створив, Він спочив від усіх справ Своїх.
«За шість днів створив Господь небо, землю, море і все, що в них, а на сьомий
день спочив» (Вих. 20:11).
Про потоп на землі
Їдного часу задумав Господь затопити землю і
витопити всіх людей, які тілько були, та й каже до їдного святого чоловіка:
– Роби ти, – каже, – корабель, святий
чоловіче, бо я хочу землю затопити!..
От той чоловік і зачав робити корабель: теше стовпи,
пилить дошки, – сказано, щоб усе до міри було. А чорт, як на збитки,
прийде уночі та й усю його працю переробить не до міри: там надрубає, там
надпилить, там переструже, так що ані способу разом поскладати. А чоловік
бідний нічого й не знає: все теше та й теше, а тих і не зміряє…
Аж Господь ізнов говорить до него:
– Складай, праведниче, корабель! Взавтра потоп
буде!
Ото і кидає він тесати та пилити, зачинає складати…
Але що візьме – усе не до міри: то тонке, а то коротке… Що тут робити у світі
Божому? А взавтра потоп! Заламав він руки та й стоїть над дошками. А Бог йому і
говорить з неба:
– Не журися, чоловіче мій! Що довше, те стули,
і буде коротке, а що коротке – натягни, то й буде довге, та кінчай живо корабель,
бо узавтра потоп!
Тілько скінчив він корабель, аж земля і зачала в
морі потопати. Злітаються пташки, збігаються звірі, а той відбирає зі всього по
парі і впускає в корабель, їден тілько сильний птах-носорожець не хотів іти в
корабель, за те його і покарав Господь, щоб він не гордів зі своєї сили…
Ото упірнула земля. Пливає корабель, пливає і
носорожець, а птахи, бідні птахи, так і кричать, так і б’ються в повітрі. Уже,
бідні, і із сили спадають, нігде відпочити, – а носорожець пливає собі, і
ріг його, як віха, стирчить над водою. От ті птахи і сідають на той ріг,
сідають та й сідають, а носорожець тримає. Далі не витримав та так і впірнув
головою в воду. Птахи позлітали та й знову сідають, а носорожець ізнов у воду
головою. І злітали, і сідали, аж поки зівсім не втопили носорожця. Ото ж то
тепер і пропали носорожці з корінням і насінням.
4. Прочитайте притчу про доброго самаритянина.
Один єврей,законник,бажаючи виправдати себе (бо
євреї вважали "ближніми своїми" тільки євреїв, а решту людей
зневажали), запитав Ісуса Христа: "А хто ж мій ближній?"
Щоб навчити людей вважати своїм ближнім усяку іншу
людину, хто б це не був, з якого б народу не походив і якої б віри не був, а
також щоб ми мали співстраждання і милосердя до всіх людей, подаючи їм посильну
допомогу в їхній біді й нещасті, Ісус Христос відповів йому притчею.
Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив
до рук розбійників, які забрали в нього одяг, побили його і пішли, залишивши
його ледь живим.
Випадково тією дорогою ішов єврейський священик. Він
подивився на нещасного і пройшов мимо.
Так само і левит (єврейський духовний
служитель) був на тім місці; підійшов, поглянув і пішов далі.
Потім тією ж дорогою їхав самарянин (євреї
зневажали самарян настільки, що не сідали разом за стіл, навіть намагалися не
розмовляти з ними). Самарянин, побачивши побитого єврея, зглянувся над ним. Він
підійшов до нього, перев`язав йому рани, полив їх оливою й вином. Потім посадив
його на свого осла, привіз у готель і там піклувався про нього. А на другий день,
від`їжджаючи, він дав господарю готелю два динарії (динарій – римська срібна
монета) і сказав: "Подбай про нього і, якщо витратиш більше цього, то я,
коли повернусь, віддам тобі".
Після цього Ісус Христос запитав законника: "Як
ти думаєш, хто з цих трьох був ближнім для людини, яка потрапила до рук
розбійників?"
Законник відповів: "Той, який змилосердився над
ним (тобто самарянин)".
Тоді Ісус Христос сказав йому: "Іди і ти роби
так само".
(Див.: Лк 10, 29–37).
5. Запишіть основний мотив притчі.
Немає коментарів:
Дописати коментар