Тема. Б.Лепкий. Трилогія про Івана Мазепу. Образ степу в романі й українській літературній традиції та фольклорі.
1. Виконайте завдання літературного диктанту "Так-Ні".
1) Кочубей займав найвище місце біля гетьмана, був генеральним суддею.
2) Мазепа на сніданок звичайно їв молочну кашу.
3) Мазепа був гетьманом 21 рік.
4) "Мабуть, і на буйній Україні такий розкішний цвіт ще ніколи не цвів. ріст, погляд великих очей... усмішка, дивна й нерозгадана..." - це портрет княгині Дольської.
5) "Хоч полковий та не дуже то пишний був город, ніби велике село. Тільки декілька кращих будинків пишалося на кілька церков". Мова іде про Миргород.
6) Любов Федорівна - мати Мазепи.
7) "Старий я лис, щоб мене можна перехитрити". Так про себе говорить полтавський полковник Іскра.
8) Кочубеїха більш за все хотіла видати заміж Мотрю за Мазепу.
9) Мазепа грав на бандурі, сам склав пісню про згоду.
10) Кочубеїха в усьому слухалася чоловіка.
11) У душі Чуйкевича образ Мотрі зливався з образом України.
12) Мазепа був меценатом, будував церкви, жертвував на навчальні заклади.
2. Слово вчителя.
Зародження знакових для української літератури степових
мотивів і тем починається ще в усній народній творчості. Можна виокремити
традиційні і усталені: мотив одвічного «прокляття» степом; поетизація степу як
найщирішого втілення землі; степ як поле бою, степ як батьківщина, рідна земля. Ці теми і мотиви взаємопов’язані і яскраво виражені в історичних піснях та
думах. Хронотоп історичного епосу є реально існуючим, об’єктивно відображений
поетичними засобами. У героїчному епосі образ степу переважає. Він є визначним
чинником формування менталітету українців-козаків та степовиків.
Степом, який для українця є значно більшим, ніж просто географічне
поняття, визначається рідний край, батьківщина, держава. Козацький степ є
символом української державності. У цьому випадку географічний ландшафт
поєднується з історичною пам’яттю: козаки сприймали степ як свою землю, на якій
вони були вільними, тому болісний відчай вчувається в піснях, тематично
пов’язаних із зруйнуванням Запорізької Січі. У фольклорі поетизується чисте
поле, чистий степ, степ широкий, край веселий і в той же час образ степу
тлумачиться як ворог, як одвічне прокляття України, тому що ця територія
відбирала життя дорогих людей. Найсміливіші тікали в степ, найхоробріші брали
до рук меча.
В історичних піснях степ постає як втілення землі, як метафори життя та
поля бою. Образ українця як «хлібороба-войовника». (О. Ольжич).
Отже, образ степу як метафори життя (мотив степу-чорнозему, який родить
хліб) і символу державництва (степ як поле бою, у якому стверджується право на
землю) є головними мотивами усної народної творчості.
Образ степу в «Слові о полку Ігоревім» відкриває дивовижну картину
степового буття часів Київської Русі, позначену як прямими акцентами (степ як
поле бою, ворожа земля), так і метафорично-образними (степ як земля невідома,
міфічна субстанція, ворожа людині).
Образ степу посідає особливе місце в
багатьох творах української літератури. Степ — це частина душі українця, його
характеру. Степ для українців мав ще одне символічне значення — волі. В
українській літературі цей образ, як вияв багатьох символів (вічності,
батьківщини) знайшов широке застосування у творах Т.
Шевченка, М. Гоголя, Є. Маланюка.
Ключовим є образ степу у художніх творах М. Коцюбинського («На крилах пісні»), Ю. Яновського («Чотири шаблі»), Ю. Мушкетика («Яса»).
У творах вищезгаданих письменників ми бачимо розлоги описи степу, у той
час як Б. Лепкий не дає широкого опису цієї просторової одиниці, а просто
називає її. Читач, знайомий з фольклорною та літературною традицією зображення
степу легко розгадує ці натяки і має змогу будувати найрізноманітніші
асоціації.
3. Складіть інформаційне ґроно до слова степ, враховуючи його символічне значення в романі Б.Лепкого "Мотря".
Немає коментарів:
Дописати коментар